Уявіть собі дві дороги, що ведуть до одного храму, але кожна з них має свою історію, свої знаки та свої пейзажі. Так і в релігійному житті України: Українська православна церква (УПЦ) та Православна церква України (ПЦУ) здаються схожими, але між ними пролягає глибока прірва — історична, канонічна, навіть ментальна. Чому одні парафіяни обирають УПЦ, а інші — ПЦУ? Що стоїть за цими абревіатурами, які так часто викликають гарячі дискусії? Ця стаття — ваш провідник у складному, але захопливому світі українського православ’я, де ми розкриємо всі нюанси, від канонічного статусу до мови богослужінь.
Історичне коріння: Як з’явилися УПЦ і ПЦУ?
Щоб зрозуміти різницю між УПЦ і ПЦУ, потрібно зазирнути в глибину століть. Історія українського православ’я — це не просто хронологія подій, а справжня драма, сповнена боротьби за незалежність, віру та ідентичність. Усе почалося з хрещення Русі у 988 році, коли князь Володимир заклав основи Київської митрополії. Ця церква була частиною Константинопольського патріархату, але з часом Москва почала претендувати на духовне лідерство.
У 1686 році Київську митрополію передали під управління Московського патріархату, що стало початком тривалого періоду залежності української церкви від Росії. Цей крок, як зазначають історики, суперечив канонічним нормам, адже Константинополь не давав згоди на повну передачу. Протягом століть українська церква намагалася повернути собі незалежність, але лише в ХХ столітті ці спроби набули реальних обрисів.
УПЦ: Частина Російської православної церкви
Українська православна церква (УПЦ), яку часто називають УПЦ Московського патріархату (УПЦ МП), є частиною Російської православної церкви (РПЦ). Офіційно вона була створена в 1990 році як автономна структура в складі РПЦ, але з особливим статусом, що передбачає певну самостійність у внутрішніх справах. Проте ключові рішення, як-от обрання предстоятеля чи зміни в статуті, все ще потребують схвалення Москви. УПЦ очолює митрополит Онуфрій, а її центр розташований у Києво-Печерській лаврі — духовній святині України.
Ця церква довгий час була домінуючою в Україні, маючи найбільшу кількість парафій, особливо на сході та півдні країни. Однак її зв’язок із Московським патріархатом, особливо після 2014 року та повномасштабного вторгнення Росії в 2022 році, викликав чимало питань. Наприклад, у 2022 році Служба безпеки України виявила в храмах УПЦ проросійську літературу та навіть готівку в рублях, що посилило підозри в лояльності до Росії.
ПЦУ: Шлях до автокефалії
Православна церква України (ПЦУ) — це зовсім інша історія, сповнена боротьби за незалежність. Вона була створена 15 грудня 2018 року на Об’єднавчому соборі в Києві, де об’єдналися Українська православна церква Київського патріархату (УПЦ КП), Українська автокефальна православна церква (УАПЦ) та частина єпископів УПЦ МП. Кульмінацією стало надання Томосу про автокефалію від Вселенського патріархату Константинополя 6 січня 2019 року. Цей документ офіційно визнав ПЦУ незалежною церквою, 15-ю в диптиху православних церков світу.
ПЦУ очолює митрополит Епіфаній, а її кафедральний собор — Михайлівський Золотоверхий у Києві. Ця церква позиціонує себе як національна, незалежна від будь-яких іноземних центрів, що робить її символом духовної та політичної свободи України. Але шлях до визнання був тернистим: Російська православна церква та її підрозділи, включно з УПЦ, не визнали Томос, що призвело до розколу у світовому православ’ї.
Канонічний статус: Хто визнаний світом?
Одне з ключових питань, яке хвилює вірян: яка церква є “канонічною”? У православ’ї канонічність означає визнання іншими помісними церквами та відповідність церковним законам. Тут УПЦ і ПЦУ мають кардинально різні позиції.
Канонічність УПЦ: Автономія чи залежність?
УПЦ МП вважає себе канонічною, оскільки є частиною РПЦ, яка входить до диптиху православних церков. Її статус як автономної церкви визнають деякі помісні церкви, наприклад, Православна церква Америки чи Японська православна церква. Однак Вселенський патріархат Константинополя у 2018 році заявив, що грамота 1686 року, яка передавала Київську митрополію Москві, була недійсною. Це означає, що з канонічної точки зору Константинополя УПЦ МП є лише сукупністю єпархій РПЦ в Україні, а не самостійною церквою.
Цей момент викликає палкі дискусії. Наприклад, коли в 2022 році УПЦ заявила про “повну незалежність” від РПЦ через війну, вона не проголосила автокефалію, а її предстоятель Онуфрій досі згадується в календарі РПЦ. Це створює враження, що УПЦ намагається балансувати між автономією та залежністю від Москви.
Канонічність ПЦУ: Визнання світом
ПЦУ, навпаки, отримала визнання від Вселенського патріархату, а також від кількох інших помісних церков, зокрема Александрійської, Кіпрської та Елладської. Томос про автокефалію підтвердив її статус як повноправної церкви, незалежної від будь-яких зовнішніх центрів. Проте РПЦ та її союзники, такі як Сербська православна церква, вважають ПЦУ “розкольницькою”, що ускладнює її міжнародне визнання.
Цікаво, що канонічність ПЦУ підкріплюється її зв’язком із Константинополем, який у православ’ї вважається “першим серед рівних”. Це дає ПЦУ вагомий аргумент у суперечках про легітимність, хоча для багатьох вірян питання канонічності залишається другорядним порівняно з національною ідентичністю.
Мова богослужінь: Українська чи церковнослов’янська?
Мова — це не просто засіб спілкування, а й символ ідентичності. У релігійному контексті вона набуває особливого значення, адже богослужіння — це діалог із Богом. Тут УПЦ і ПЦУ також ідуть різними шляхами.
У ПЦУ богослужіння переважно проводяться українською мовою, що підкреслює національний характер церкви. Це не просто практичний вибір, а й потужний сигнал: церква говорить мовою народу, для якого вона існує. Наприклад, у Михайлівському Золотоверхому соборі ви почуєте молитви українською, що створює відчуття єдності з культурою та історією України.
УПЦ МП, навпаки, традиційно використовує церковнослов’янську мову, яка в Україні часто асоціюється з російським варіантом. Хоча в деяких парафіях УПЦ, особливо після 2022 року, почали вводити українську, це не є загальноприйнятою практикою. Церковнослов’янська мова, попри свою історичну вагу, для багатьох сучасних українців звучить архаїчно та віддалено.
Цей контраст став одним із каталізаторів переходу парафій до ПЦУ, особливо в західних і центральних регіонах, де українська мова сприймається як символ духовної та національної свободи.
Адміністративна структура та підпорядкування
Організаційна структура церков — це ще одна ланка, яка допомагає розібратися в їхніх відмінностях. Уявіть собі два дерева: одне росте під тінню іншого, а друге стоїть окремо, черпаючи силу з власного коріння.
УПЦ: Самостійність під контролем
УПЦ МП, за своїм статутом, є “самостійною і незалежною у своєму управлінні”, але це твердження має нюанси. Наприклад, рішення Помісних і Архієрейських соборів РПЦ є обов’язковими для УПЦ, а найвищим церковним судом для неї залишається суд РПЦ. Це означає, що УПЦ не має повної свободи в прийнятті ключових рішень, таких як обрання предстоятеля чи зміна канонічних норм.
Ця залежність стала особливо помітною після 2014 року, коли окремі священники УПЦ МП були звинувачені у підтримці проросійських сил. Наприклад, у 2022 році під час обшуків у храмах УПЦ знаходили антиукраїнську літературу, що посилило недовіру до церкви.
ПЦУ: Незалежність у дії
ПЦУ, отримавши автокефалію, функціонує як повністю незалежна церква. Її Синод, очолюваний митрополитом Епіфанієм, самостійно вирішує всі питання — від призначення єпископів до календарних реформ. Наприклад, у 2023 році ПЦУ перейшла на новоюліанський календар, що дозволило святкувати Різдво 25 грудня разом із більшістю православного світу.
Ця незалежність робить ПЦУ гнучкішою у відповідь на потреби сучасного українського суспільства, але водночас викликає критику з боку тих, хто вважає її “новоствореною” церквою без достатньої історичної бази.
Цікаві факти про УПЦ і ПЦУ
Давайте на мить відійдемо від серйозних тем і зануримося в кілька цікавих фактів, які допоможуть краще зрозуміти ці дві церкви. Вони, як дві сторони однієї медалі, мають свої унікальні особливості.
- 🌟 Томос як історична подія. Отримання Томосу про автокефалію ПЦУ в 2019 році стало першим подібним актом для України за понад 300 років. Цей документ, підписаний Вселенським патріархом Варфоломієм, зберігається в Михайлівському Золотоверхому соборі.
- 📜 Києво-Печерська лавра: спірна святиня. Ця лавра, якою керує УПЦ МП, є не лише духовним центром, а й об’єктом суперечок. У 2023 році держава почала процес повернення частини лаври під контроль ПЦУ, що викликало резонанс.
- 🇺🇦 Мова як символ. ПЦУ стала першою православною церквою в Україні, яка офіційно використовує українську мову для всіх богослужінь, що стало важливим кроком до утвердження національної ідентичності.
- 🕊️ Екуменічний діалог. ПЦУ активно співпрацює з іншими конфесіями, зокрема з Українською греко-католицькою церквою (УГКЦ), тоді як УПЦ МП уникає таких контактів через свою прив’язку до РПЦ.
Ці факти лише підкреслюють, наскільки багатогранною є історія обох церков. Вони не просто релігійні інституції, а й відображення боротьби за духовну та національну ідентичність.
Порівняння УПЦ і ПЦУ: Таблиця відмінностей
Щоб зробити інформацію більш структурованою, давайте порівняємо УПЦ і ПЦУ за ключовими параметрами.
| Параметр | УПЦ (МП) | ПЦУ |
|---|---|---|
| Канонічний статус | Автономна частина РПЦ | Автокефальна церква, визнана Константинополем |
| Підпорядкування | Московський патріархат | Незалежна, під духовним покровительством Константинополя |
| Мова богослужінь | Церковнослов’янська, іноді українська | Переважно українська |
| Предстоятель | Митрополит Онуфрій | Митрополит Епіфаній |
| Центр | Києво-Печерська лавра | Михайлівський Золотоверхий собор |
Джерела: Вікіпедія, Релігійно-інформаційна служба України (risu.ua)
Ця таблиця — лише верхівка айсберга. За кожним пунктом стоять десятиліття історії, політичні перипетії та духовні пошуки. Наприклад, вибір мови богослужінь відображає не лише практичні аспекти, а й глибокий зв’язок із національною ідентичністю.
Соціальний і політичний контекст: Чому це важливо?
Релігія в Україні — це не лише питання віри, а й політики, культури та національної безпеки. Після 2014 року, а особливо після 2022 року, різниця між УПЦ і ПЦУ стала ще більш помітною через війну з Росією. УПЦ МП опинилася під пильним наглядом через підозри в підтримці російської пропаганди. Наприклад, у 2022 році Верховна Рада України ухвалила закон, який передбачає перейменування УПЦ МП, щоб підкреслити її зв’язок із РПЦ.
ПЦУ, навпаки, стала символом опору та незалежності. Її активна підтримка Збройних сил України, волонтерський рух і капеланська служба зробили її частиною громадянського суспільства. Наприклад, під час хресної ходи на 1030-річчя хрещення Русі в 2018 році військові капелани ПЦУ йшли в перших рядах, що підкреслило її патріотичну позицію.
Ці відмінності впливають на вибір парафіян. Для багатьох українців ПЦУ асоціюється з боротьбою за свободу, тоді як УПЦ МП сприймається як релікт імперського минулого. Але не все так однозначно: в УПЦ є щирі патріоти, які залишаються вірними цій церкві через традицію чи переконання в її канонічності.
Регіональні відмінності: Де сильніша кожна церква?
Географія віри в Україні — це ще один цікавий аспект. ПЦУ має сильні позиції в західних і центральних регіонах, таких як Львівська, Івано-Франківська чи Київська області. Тут перехід парафій від УПЦ до ПЦУ після 2019 року був особливо активним. Наприклад, у 2019–2023 роках сотні громад на Заході України офіційно приєдналися до ПЦУ, часто через громадські збори та голосування.
УПЦ МП зберігає вплив на сході та півдні, зокрема в Донецькій, Харківській і Одеській областях. Однак навіть там є тенденція до зменшення кількості парафій через політичні та соціальні зміни. Наприклад, у 2023 році в Одеській області кілька храмів УПЦ МП перейшли до ПЦУ після гучних скандалів, пов’язаних із проросійськими настроями священників.
Ці регіональні відмінності відображають не лише релігійні, а й культурні та історичні особливості. Захід України традиційно тяжіє до національних рухів, тоді як схід довгий час перебував під впливом російської культури.
Як обрати між УПЦ і ПЦУ?
Для багатьох вірян вибір між УПЦ і ПЦУ — це не просто релігійне, а й особисте рішення, яке залежить від цінностей, історії та поглядів. Ось кілька порад, які можуть допомогти:
- Зрозумійте свої пріоритети. Якщо для вас важлива національна ідентичність і підтримка України, ПЦУ може бути ближчою. Якщо ви цінуєте історичну тяглість і зв’язок із традиціями, УПЦ МП може здаватися привабливішою.
- Відвідайте богослужіння. Побувавши в храмах обох церков, ви відчуєте різницю в атмосфері, мові та підході до вірян.
- Дізнайтесь про історію. Прочитайте про Томос, автокефалію та роль Московського патріархату в історії України. Це допоможе зробити усвідомлений вибір.
Зрештою, вибір між УПЦ і ПЦУ — це питання серця і розуму. Обидві церкви пропонують шлях до віри, але їхні дороги мають різні пейзажі. ПЦУ — це молода церква, яка прагне бути голосом незалежної України, тоді як УПЦ несе в собі тягар історичної залежності, але й багатство традицій.
Незалежно від вашого вибору, пам’ятайте: церква — це не лише будівля чи організація, а місце, де ви знаходите мир і сенс.