У серпні 1980 року на Гданьській корабельні імені Леніна пролунав гучний гамір страйкуючих робітників, і серед них вирізнявся чоловік із вусами та іскрою в очах – Лех Валенса. Цей електрик, народжений у розпал Другої світової, став лідером профспілки “Солідарність”, яка зруйнувала комуністичний режим у Польщі. Нобелівський лауреат миру 1983 року, перший демократично обраний президент Польщі з 1990 по 1995-й – його шлях від верфі до президентського палацу надихає мільйони, нагадуючи, як звичайна людина може перевернути історію.
Валенса не просто боровся за хліб – він вимагав свободи, гідності та права на незалежну профспілку в серці комуністичного блоку. Його “Солідарність” набрала 10 мільйонів членів, змусивши владу піти на поступки. А сьогодні, у свої 82, він продовжує говорити про демократію, підтримуючи Україну проти агресії та критикуючи популізм. Ця історія – про мужність, яка не згасає, навіть коли вітри історії дмуть у спину.
Раннє життя серед руїн і бідності
29 вересня 1943 року, коли нацистська Німеччина анексувала Помор’я, у селі Попово народився четверта дитина в родині теслі Болеслава Валенси та Фелікси Каменської. Батько, виснажений роботою на залізниці, помер у 1945-му від виснаження, залишивши матір із дітьми в поствоєнній руїні. Фелікса вдруге вийшла заміж за Станіслава, але родина ледь зводила кінці з кінцями – типова доля польських селян під комунізмом.
Лех рано пішов у життя: у 1961-му закінчив професійно-технічне училище електриків у Ліпно, а з 1962-го працював механіком на машинно-тракторній станції в Лохочин. Два роки армії як рядовий мінометник у 25-й десантній дивізії загартували характер. У 1966-му переїхав до Гданська, де влаштувався електриком на славнозвісну корабельню – серце польської промисловості, де ковалася майбутня революція.
Там, серед ревіння верстатів і солоного морського вітру, Валенса одружився з Данутою Голос у 1969-му. Перший син Богдан з’явився 1970-го, а згодом родина розрослася до восьми дітей. Ця велика сім’я стала його опорою, хоч і випробуванням – адже бідність не відступала.
Перші іскри: Страйки 1970-х і звільнення
Грудень 1970-го: уряд підвищив ціни на продукти, і корабельні робітники Гданська, Щецина та Гдині вийшли на вулиці. Валенса, 27-річний електрик, очолив комітет страйку на своїй верфі. Поліція стріляла, загинуло десятки, але страйкарі домоглися п’ятиденного тижня та премій. Та влада помстилася: Леха звільнили 1976-го за “антидержавну діяльність”.
Він не здавався – працював на автозаводі, але серце тягнуло назад. У серпні 1978-го разом з Анджеєм Гважевським заснував Вільні профспілки узбережжя. Арешти чатували: у 1979-му Служба безпеки (SB) пропонувала співпрацю, яку він нібито підписав під тиском, але ніколи не виконував. Ці іскри розпалювали вогонь, що спалахне 1980-го.
Ви не повірите, але той самий електрик, якого влада вважала дрібним бунтарем, став символом опору. Його харизма, пряма мова та віра в Бога притягували людей, наче магніт.
Народження “Солідарності”: Серпень 1980-го, що змінив світ
14 серпня 1980-го Анна Валентинович, робітниця верфі, оголосила страйк проти звільнення. Валенса перестрибнув паркан (знаменита сцена, зафіксована на фото) і взяв контроль. Міжзаводський страйковий комітет висунув 21 вимогу: незалежна профспілка, вихід Польщі з Варшавського договору, свобода слова. 31 серпня підписано Гданьські угоди – перша тріщина в комуністичній імперії.
“Солідарність” вибухнула: з 36 тисяч членів у вересні до 10 мільйонів у жовтні. Перша незалежна профспілка в Східному блоці об’єднала робітників, інтелігенцію, селян. Валенса став головою, мандруючи Польщею з хрестом у руці. Церква, Папа Іоанн Павло II підтримували – це був союз народу проти режиму.
Та ейфорія тривала недовго. 13 грудня 1981-го генерал Ярузельський запровадив воєнний стан: танки на вулицях, 10 тисяч арештів. Валенсу інтернували на 11 місяців у Аркані, Оліва, Дарово. Звідти він писав листи, надихаючи опір.
Нобелівська премія: Світ визнання під арештом
5 жовтня 1983-го Норвезький Нобелівський комітет оголосив: премія миру Леху Валенсі “за ненасильницьку боротьбу за вільні профспілки та права людини”. Дружина Данута привезла 2,8 млн крон до Осло, бо режим не випустив би лідера. Валенса вийшов на волю в листопаді, але “Солідарність” залишилася нелегальною.
У 1986-му під тиском Рейгана та протестів анулювали воєнний стан. Валенса створив Тимчасову раду “Солідарності”, а 1988-го страйки змусили владу до столу переговорів. Магдаленські таємні розмови в лютому 1989-го, Круглий стіл у березні – і полу-вільні вибори червня, де “Солідарність” здобула 99% місць у Сенаті.
Цей Нобель не просто золото – це маяк для дисидентів від Праги до Москви. nobelprize.org підкреслює: Валенса уособлював солідарність як універсальну цінність.
Президентство: Від ейфорії до криз
18 грудня 1990-го Валенса переміг вибори з 74,25% – перший прямий президент після Пілсудського. 22 грудня склав присягу, обіцяючи “шокову терапію” для переходу до ринку. Прем’єр Тадеуш Мазовецький запровадив план Бальцеровича: гіперінфляція, безробіття, але й приватізація.
П’ять прем’єрів за термін: Бальцерський, Ольшевський, Павляк, Сухоцька, Олексій. Вивели радянські війська 1992-го, уклали асоціацію з ЄС. Та конфлікти множилися: розпуск парламенту 1992-го, поразка референдуму. Валенса сварився з Бальцеровичем, підтримував “ночного зміни” уряду Ольшевського.
У 1995-му програв Квасневському 48% проти 51,5%. Повернувся електриком на верф, але з гонорарами лектора – 50 тисяч фунтів за промову.
| Прем’єр-міністр | Період | Ключові події |
|---|---|---|
| Тадеуш Мазовецький | 1989-1991 | Перший некомunistичний уряд |
| Ян К. Бєльцерський | 1991 | Приватизація |
| Ян Ольшевський | 1991-1992 | Лустрація |
| Вальдемар Павляк | 1992-1993 | Коаліція |
| Ганна Сухоцька | 1992-1993 | Жіночий прем’єр |
| Йозеф Олексій | 1995 | Скандали |
Дані з en.wikipedia.org. Ця таблиця ілюструє нестабільність переходу – п’ять урядів за п’ять років.
Після президентства: Політика, інститут і лекції
Заснував Інститут Леха Валенси 1995-го для промоції демократії. Балотувався 2000-го (1%), створив Християнську демократію, BBWR. 2006-го планував нову партію проти Качинських, але відійшов. Авторитетний голос: за НАТО/ЄС, проти абортів, за права ЛГБТ еволюціонували.
Писав книги: “Шлях надії” (1987), “Боротьба і тріумф” (1992). У попкультурі – фільм “Валенса. Людина з надії” (2013), пісні U2, гра Civilization. Аеропорт Гданськ носить ім’я з 2004-го.
Тінь “Болка”: Звинувачення в співпраці з SB
2008-го книга Ценкевича та Гонтарчика стверджує: Валенса – агент “Болек” 1970-76, підписав угоду, доніс на 20 колег, отримав 13 тис. злотих. Документи Кішчака 2016-го, експертиза IPN 2017-го підтвердили. Він заперечує: “під тиском, не виконував”. Суд 2000-го очистив, 2018-го закрили справу. Дебати тривають – герой чи компроміс?
Ця пляма не затьмарює внеску, але додає людяності: навіть ікони помиляються.
Лех Валенса та Україна: Від Помаранчевої до солідарності 2022-го
2004-го підтримував Ющенка на Майдані, 2014-го – Небесну Сотню, вимагав суду над Путіним. 2018-го номінував Сенцова на Нобеля. 2022-го: “Україна бореться за нашу свободу”, закликав НАТО до зброї. 2025-го в інтерв’ю DW критикував авторитаризм РФ, турував США за підтримку Києва. Його слова: “Росіяни не вірять у демократію – її в них ніколи не було”.
Для українців Валенса – братній символ: солідарність перетинає кордони.
Особисте життя: Радість і болісні втрати
Данута – скеля опори, виростила восьмеро: Богдан (1970), Славомір (1972-2025, помер від алкоголю у 43), Пшемислав (1974-2017), Ярослав (1976, євродепутат), Магдалена (1979), Анна (1980), Марія-Вікторія (1982), Бригіда (1985). Серце оперували 2008, 2021; COVID 2022-го пережив вакцинований.
У 2025-му тур Північною Америкою: Нью-Йорк (зустріч з Клінтоном), Торонто – 45-річчя “Солідарності”. Червень: оголосив “внутрішню еміграцію” до природи й книг. Лист Трампу про Україну – гострий, як завжди.
Цікаві факти про Леха Валенсу
- Перестрибнув паркан верфі 1980-го – фото стало іконою революції.
- Time “Людина року” 1981-го разом із “Солідарністю” – вперше колективно.
- Осгар 2004-го за свободу; понад 40 почесних докторств (Гарвард, Сорбонна).
- “Валєнсизми” – химерні фрази, як “Я не читаю газет, бо вони брешуть”.
- У Civilization V – 11-те місце серед лідерів; аеропорт Гданськ – його ім’я.
- 2025-го син Славомір пішов через алкоголь – трагедія нагадує вразливість героїв.
Ці перлини роблять Валенсу не статуєю, а живою легендою.
Спадщина, що пульсує: Демократія в еру популізму
Валенса розвалив комунізм без крові, надихнув 1989-й у Європі. Сьогодні, у 2026-му, його голос лунає проти Трампа (“нещастя”), за реформу демократії. Тур 2025-го – заклик до нового порядку: менша Росія через повстання народів, сильніша Україна в НАТО.
Його життя – метафора: з іскри електрика до полум’я свободи. Польща в ЄС завдяки йому, світ пам’ятає. А що далі? Валенса шепоче: боріться, як ми – солідарно, без ненависті. Історія триває, бо герої не вмирають.