Сніг хрустить під ногами на Капітолійському пагорбі, вітер несе ехо гімну, а тисячі очей прикуті до постаті, яка кладе руку на Біблію. Це не просто ритуал – це серцебиття американської демократії, момент, коли влада переходить з рук в руки під куполом Конгресу. Інавгурація президента США, ця грандіозна вистава з корінням у вісімнадцятому столітті, збирає мільйони глядачів, від втомлених від морозу туристів до світових лідерів у теплих ложах.
У 2025 році, 20 січня, Дональд Трамп вдруге склав присягу як 47-й президент, а Джей Ді Венс став 50-м віцепрезидентом. Церемонія, перенесена всередину ротонди Капітолію через шалений мороз і поривистий вітер, стала унікальною сторінкою історії. Перший за 130 років непослідовний другий термін Трампа підкреслив непередбачуваність політики, але сама структура події залишилася незмінною, як скелястою конституція.
Історичні корені: від Вашингтона до сучасності
Перша інавгурація Джорджа Вашингтона 30 квітня 1789 року в Нью-Йорку пройшла без помпи – просто присяга на балконі Федерального палацу перед юрбою з 10 тисяч осіб. Вашингтон тремтів не від хвилювання, а від холоду, бо церемонія затягнулася. З того моменту дата змінилася: з 4 березня на 20 січня після 1937 року, коли 20-а поправка скоротила “кульгавий” період між виборами та вступом на посаду.
За понад два століття відбулося 60 інавгурацій, кожна з яких віддзеркалювала епоху. Авраам Лінкольн у 1865 році склав присягу під час Громадянської війни, обіцяючи “з малим гнівом”. Франклін Рузвельт у 1945-му робив це чотири рази поспіль, востаннє на південних сходах Капітолію, за шість тижнів до смерті. Ці моменти не просто формальність – вони скріплюють націю, нагадуючи про крихкість влади.
Уявіть ритм подій: від Федерального періоду, коли президенти уникали пишноти, до епохи телебачення, де Рейган у 1981 році перетворив інавгурацію на голлівудське шоу з 750 тисячами глядачів. Сьогодні, у цифрову еру, трансляції збирають мільярди переглядів онлайн.
Структура церемонії: покроковий розбір магії переходу влади
Кожен елемент інавгурації – як ланка в ланцюгу, витканому конституцією. Починається все рано-вранці 20 січня в Білому домі, де чинний президент снідає з наступником. Це неофіційний момент єднання, де Байден у 2021-му потиснув руку Трампу, попри напругу.
Потім кортеж рушає до Капітолію. Головна подія – присяга о 12:00 за східним часом. Президент кладе руку на Біблію (або іншу священну книгу), повторюючи слова 1-ї статті 9-ї поправки: “Я присягаю (або клянуся), що сумлінно виконуватиму обов’язки президента Сполучених Штатів”. Віцепрезидент присягає раніше, зазвичай на тій самій Біблії. Після – інавгураційна промова, серце церемонії, де Трамп у 2025-му проголосив “Золотий вік Америки”.
- Підготовка: Комітет з інавгурації, очолюваний віцепрезидентом-електом, планує все за рік. Бюджет – до 100 мільйонів доларів від приватних донорів.
- Присяга: Верховний суддя США веде текст. Якщо 20 січня – неділя, церемонія переноситься на понеділок, як у 2025-му не сталося.
- Парад: Довжиною 1,6 милі Pennsylvania Avenue, з оркестрами, барабанщиками і літаками над головою.
- Бали: До 11 офіційних вечірок, де президенти танцюють під зірками політики.
- Молитва: Інтерденомінаційна служба в соборі Святого Іоанна.
Ця послідовність не змінюється, бо конституція – як старовинний годинник, точний і невблаганний. Навіть у кризи, як після штурму Капітолію 2021-го, церемонія відбулася з посиленою охороною.
Традиції та символи: те, що робить інавгурацію незабутньою
Біблія – не просто книга. Вашингтон використав масонську, Лінкольн – свою родинну, Обама – ту ж, що й у 2009-му. Трамп у 2017-му поклався на дві: свою та Рейгана. Ці символи – мости через час, нагадуючи про спадщину.
Поетеса Аманда Горман у 2021-му декламувала “Гора, що піднімається”, ставши наймолодшою зіркою інавгурації. Музика – від Мариї Кері до Леді Ґаґа – задає тон. А ще обід у Капітолії з лідерами Конгресу, де тости звучать як дипломатичний балет.
Жінки в історії: жодна не була президентом, але Камала Гарріс у 2021-му стала першою жінкою-віцепрезидентом, присягнувши на кількох Бібліях, включно з родинною. Це додає шарму еволюції.
Інавгурація 2025: специфіка другого терміну Трампа
Цьогорічна подія розгорталася в ротонді Капітолію – рідкісне рішення через погодні примхи. Трамп, повернувшись після чотирирічної паузи, обрав стриманий тон, але з помпезними обіцянками. Промова тривала 20 хвилин, фокусуючись на “мирі через силу”.
Без параду на вулиці через холод, але з віртуальним шоу онлайн. Гості – від Елона Маска до іноземних лідерів, хоч Зеленський привітав твітом, не отримавши запрошення як глава держави. Бюджет сягнув рекордних висот, перевищивши 107 мільйонів 2017-го.
| Аспект | 2017 (перший термін) | 2025 (другий термін) |
|---|---|---|
| Місце | Зовнішні сходи Капітолію | Ротонда Капітолію |
| Погода | Дощ, 7°C | Мороз, -10°C з вітром |
| Біблія | Дві (своя + Рейгана) | Три (додатково Лінкольна) |
| Глядачі | 300 тис. | Обмежено, + онлайн мільйони |
Дані з uk.wikipedia.org та whitehouse.gov. Порівняння підкреслює адаптивність традицій до реалій.
Підготовка та логістика: за лаштунками грандіозного шоу
Комітет з інавгурації – армія з 5 тисяч волонтерів – тестує мікрофони, репетирує присягу, координує 2 тисячі журналістів. Секретна служба розгортає “фортецю” з 10 тисячами агентів. Вартість? Приватні внески покривають 90%, решта – з бюджету.
Для 2025-го додалися кіберзаходи після хакерських загроз. Репетиції тривають тижнями, з акторами замість президента. Це не просто свято – це безпрецедентна операція, де помилка коштує репутації.
🔥 Цікаві факти про інавгурації
- 🎤 Найдовша промова: Вільям Генрі Гаррісон у 1841-му – 8 445 слів, 105 хвилин. Він помер через місяць від пневмонії.
- ✈️ Присяга в повітрі: Ліндон Джонсон 1963-го склав клятву в Air Force One після вбивства Кеннеді.
- 💰 Найдорожча: Обами 2009-го – 150 млн доларів, з мільйоном глядачів.
- 👑 Перша жінка: Гарріс як віцепрезидент – перша присяга з пурпуровим килимком.
- ❄️ Холодний рекорд: 2025-й з морозом у -15°C у ротонді.
Ці перлини роблять історію живою, ніби шепотом століть. Вони показують, як ритуал витримує бурі – від війн до пандемій.
Інавгурація – це не кінець виборів, а старт мрії чи виклику. Вона пульсує енергією змін, де кожне слово промови стає маяком для нації. Американська демократія, як ріка Міссісіпі, несеся вперед, несучи уроки минулого в завтрашній день.