Спека африканського плато душить Бурунді, де ВВП на душу населення за паритетом купівельної спроможності ледь сягає 1020 міжнародних доларів у прогнозі на 2026 рік. За свіжими даними Міжнародного валютного фонду, ця маленька держава на березі озера Танганьїка посідає перше місце в антирейтингу найбідніших країн світу. Тут більшість людей виживають на полях, борючись з голодом, повенями та етнічними тінями минулого, а інфляція жере заощадження швидше, ніж шкідники – урожай.
Бурунді не просто бідна – вона хвора на хронічну нестабільність. Понад 70% жителів живуть за межею крайньої бідності менше 2,15 долара на день, за оцінками Світового банку. Діти з опухлими від недоїдання животами пасуть худобу, а дорослі мігрують до сусідніх Танзанії чи Руанди в пошуках кращої долі. Ця реальність робить Бурунді символом глобальної нерівності, де багатство сусідів контрастує з местечковою безнадією.
Але чому саме Бурунді? Не Афганістан з його війнами чи Південний Судан з нафтовою прокляттям? Розберемося крок за кроком, занурюючись у цифри, історії та приховані сили, що тримають країну в лещатах злиднів.
Як визначають найбіднішу країну: ключові метрики за межами простих цифр
Бідність нації – не лише гаманець, а комплексний діагноз. Основний показник – валовий внутрішній продукт на душу населення за ПКС (ППС), що коригує різницю в цінах і дозволяє порівнювати яблука з яблуками. МВФ у World Economic Outlook жовтня 2025 року прогнозує для Бурунді 1020 доларів ПКС на 2026-й, нижче за всіх інших. Це означає, що типовий бурундієць може купити товарів і послуг на суму, еквівалентну жалюгідним 2,8 долара на день.
Доповнюють картину Індекс людського розвитку (ІЛР) ООН – у Бурунді він 0,420, найгірший у світі. Очікувана тривалість життя – 61 рік, грамотність дорослих – 68%, а доступ до чистої води – лише для половини населення. Багатоваріантний індекс бідності від Оксфам показує, що 55% бурундійців позбавлені базових благ: електрики, санітарії, освіти.
- ВВП ПКС на душу: корегує інфляцію та курси валют, ідеальний для глобальних порівнянь.
- Номінальний ВВП: сирі долари, де Бурунді на 692 USD за консенсусом Focus Economics – теж дно, але менш точний.
- Рівень бідності: відсоток населення нижче 2,15 долара/день – у Бурунді 74%.
- ІЛР та GINI: нерівність доходів сягає 0,43, розриваючи суспільство навпіл.
Ці метрики не враховують “невидимої бідності” – час, витрачений на воду чи дрова, чи психологічний тягар конфліктів. Переходьмо до коренів проблеми, де колоніальне минуле переплітається з сучасними бурями.
Історія Бурунді: від королівства до руїн громадянської війни
Уявіть королівство Ньягасіндза XVI століття – протобатьківщину бурундійців, де царі-туцi панували над хуту пастухами та тва – мисливцями-пигмеями. Німецька, а потім бельгійська колонізація посилила етнічний розкол, перетворивши туцi на еліту, хуту – на селян. Незалежність 1962-го принесла хаос: убивства королів, перевороти, геноцид.
Кульмінація – 1993 рік, коли президент хуту Мелхіор Ндадайє загинув, спровокувавши масові різанини. 300 тисяч загиблих, мільйони біженців. Міротворець Нельсон Мандела допоміг у Арушському угоді 2000-го, але стабільність хитка. Президент П’єр Нкурунзізі править з 2005-го, звинувачуваний у авторитаризмі, що відлякує інвесторів.
Колоніальний спадок – слабкі інститути, етнічна ворожнеча – досі гризе Бурунді. Повені 2024-го зруйнували 50 тисяч домівок, а етнічні сутички спалахують, нагадуючи про рани.
Причини бідності: коктейль з війн, природи та корупції
Бурунді – класичний приклад “ресурсного прокляття наоборот”: родючі землі, озеро Танганьїка, кавові плантації, але все марнує хаос. Перша причина – демографічний вибух: 13 мільйонів на 27 тисяч км², густота як у Нідерландів, але без інфраструктури. Населення росте на 2,5% щороку, роз’їдаючи поля.
Клімат б’є нирками: посухи чергуються з повенями, Ель-Ніньйо 2024-го знищив урожай, залишивши 300 тисяч голодними. Сільське господарство – 80% зайнятості, але врожайність бананів чи бобів – половина від африканського середнього через виснажені ґрунти.
Політика добиває: корупція на 169-му місці з 180 за Transparency International, борг – 70% ВВП. Кава й чай – 50% експорту, але посередники крадуть прибуток. Освіта слабка: лише 5% випускників вишів, безробіття молоді – 40%.
- Етнічні конфлікти руйнують довіру та інвестиції.
- Залежність від дощу та низькопродуктивне фермерство.
- Корумпована еліта, що ігнорує реформи.
- Географічна ізоляція: сусіди Руанда й Танзанія крадуть ринки.
Цей вир самопідтримуючий: бідність провокує міграцію, що виснажує робочу силу, а конфлікти відлякують донорів.
Економіка Бурунді: від кави до голоду на порозі
ВВП Бурунді – 3,1 млрд доларів, зростання 3-4% на рік, але населення з’їдає приріст. Нафта? Ні, тут кава – світовий топ-експортер арабіки, але фермери отримують копійки. Туризм міг би цвісти біля гарячих джерел чи національних парків, але бездоріжжя й небезпека лякають.
Повсякденність – біль. Жінка в селі Гітegs збирає боби з світанку до ночі, годує шестеро дітей кукурудзою. Електрика – розкіш для 10%, вода з калюж. Інфляція 15%, харчі подорожчали на 20% після повеней. ЮНЕСКО визнало барабанщиків Бурунді спадщиною, але музиканти грають на пустих площах.
Допомога – 40% бюджету від донорів, але корупція розпорошує. Мікрокредити від Grameen допомагають жінкам, але масштаби малі.
Цікаві факти про Бурунді
- Найвища точка Африки на озері Танганьїка – 772 м під водою, де ендемічні риби виживають у бідності, як і люди.
- Королівські барабанщики – ЮНЕСКО спадщина, символ сили, де 20 музикантів грають на 2-метрових інструментах.
- Бурунді має найбільше близнюків у світі: 26 на 1000 пологів, містичне “благословення бідних”.
- Кава “Бурунді Кірі” – преміум, коштує 50$/кг, але фермери бачать 1$/кг.
- Тва – пигмеї, 1% населення, зберігають давні традиції полювання в джунглях.
Ці перлини контрастують з темрявою, нагадуючи про потенціал.
Культура Бурунді: стійкість хуту, туцi та тва серед руїн
Бурунді – мозаїка 17 груп, де хуту (85%) – фермери, туцi (14%) – пастухи, тва (1%) – ремісники. Традиції – усна історія, епоси про царів, танці інгома з барабанами, що лунають на весіллях і похоронах. Жінки плетуть кошики іматамбара з солодкого очерету – символ родючості.
Релігія – католицизм 60%, протестанти 5%, традиційні вірування 30%. Фестивалі як Умуганба – врожайний танок з пальмовими гілками. Але війна зруйнувала: шкільні ансамблі мовчать, а мігранти несуть фольклор у табори. Сучасна молодь слухає афробіт, мріючи про вихід.
Культура – як кактус у пустелі: колюча, але жива, тримаючи єдність попри біду.
Порівняння з іншими бідними гігантами: таблиця антилідерів
Бурунді не самотня. Ось топ-10 за прогнозом МВФ на 2026 ПКС:
| Ранг | Країна | ВВП ПКС на душу, дол. | Основна причина |
|---|---|---|---|
| 1 | Бурунді | 1020 | Етнічні війни, перенаселення |
| 2 | Південний Судан | 1150 | Громадянська війна, нафтові конфлікти |
| 3 | Центральноафриканська Республіка | 1390 | Повстанці, алмази |
| 4 | Ємен | 1660 | Громадянська війна |
| 5 | Мозамбік | 1780 | Повені, інсургенти |
| 6 | Малаві | 1790 | Посухи, борги |
| 7 | ДР Конго | 2050 | Корупція, мінерали |
| 8 | Мадагаскар | 2110 | Політичні кризи |
| 9 | Гаїті | 2950 | Банди, землетруси |
| 10 | Судан | 2630 | Війна, розкол |
Джерела даних: imf.org (World Economic Outlook, жовтень 2025). Бурунді вирізняється щільністю населення та відсутністю ресурсів, на відміну від нафтовий Судан чи мінеральний Конго.
Україна з 15 тисячами доларів ПКС – у 15 разів багатша, але війна вчить емпатії.
Перспективи Бурунді: крихкий світанок чи нова буря?
2026-й обіцяє зростання 4%, якщо реформи запрацюють. Уряд планує іригацію на 50 тисяч га, освіту для 80% дітей. Донори – ЄС, Китай – вкладають у дороги. Руанда-сусід показує шлях: від геноциду до 8% зростання.
Але ризики величезні: вибори 2027-го можуть спалахнути, клімат загрожує, борг душить. Мікрофінанси, кооперативи фермерів, туризм гіппопотамів у Рувізі – ключі. Жінки, що ведуть 70% ферм, – надія.
Бурунді шепоче: з глибин руїн проростає сила. Світ може допомогти миром, інвестиціями, торгівлею – і перетворити дно на трамплін.
МВФ прогнозує: без миру бідність не впаде нижче 60% до 2030-го.